Курсовая работа "Вживання фразеологізмів у мові періодичних видань"

Название:
Вживання фразеологізмів у мові періодичних видань
Тип работы:
курсовая работа
Размер:
88,3 K
33
Скачать
Фразеологія як лінгвістична дисципліна, предмет її дослідження. Аналіз значення фразеологізмів в українській мові. Класифікація фразеологічних одиниць. Особливості використання фразеологізмів у періодичних виданнях. Помилки у висловлюванні фразеологізмів.

Краткое сожержание материала:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра сучасної української мови

Курсова робота

Вживання фразеологізмів у мові періодичних видань

Мушинської Марини

Науковий керівник: Сидоренко О. М.

Київ-2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення фразеологізмів

1.1 Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження

1.2 Фразеологічна одиниця як предмет фразеології. Її основні ознаки

1.3 Класифікація фразеологічних одиниць

1.4 Стилістичні можливості фразеологізмів

1.5 Джерела української фразеології

Розділ 2. Використання фразеологізмів у періодичних виданнях

2.1 Варіанти фразеологізмів у заголовках

2.2 Помилки у висловлюванні фразеологізмів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження.

Фразеологія як наука виникла лише на початку 20 століття, тому на даний момент фразеологія як лінгвістична дисципліна перебуває ще на стадії становлення.

На сьогодні нез'ясованими залишаються питання про статус фразеології, хто є основоположником даної дисципліни та велика кількість проблем з теорії даної науки. До нерозв'язаних питань належать невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Науковий пошук у цих напрямках продовжується. Розробкою питань теорії фразеології займалися В.В. Виноградов, Є.Д. Поливанов, Л.А. Булаховський, В.Л. Архангельський, В.М. Мокієнко, В.П. Жуков, О.М. Мелерович, В.Г. Гак, Л.Г. Скрипник, М.Ф. Алефіренко, Л.Г. Авксентьєв, М.Т. Демський тощо.

Виховання особистості, зокрема й мовне, неможливе без опори на мовні знаки культури рідного народу. Тільки той, хто здатен засвоювати упродовж усього життя мовну культуру в усій її багатогранності, може стати творцем мовних цінностей і найповніше виявити себе у будь-якій галузі суспільної діяльності. Вузько прагматичний, утилітарний підхід до мови як до засобу спілкування, причому не ускладненого здатною до розвитку думкою, заступив останнім часом усі інші функції мови. А людина ж має думати і відчувати рідною мовою.

Фразеологія - це засіб мови, а отже, і літератури, і публіцистики. Фразеологізм - не просто стійке сполучення слів, не просто мовний і стилістичний засіб. Фразеологізм - це вислів, у якому завжди є краплинка менталітету нації, її світосприйняття, її культури - її обличчя. Розглянемо фразеологічні одиниці саме в цьому аспекті.

Придивімося до заголовків у засобах масової інформації. Які фразеологічні одиниці вони використовують? Як видозмінюють їх? До яких форм вдаються більше? Простежимо це на заголовках, тому що вони часто є виразниками редакційного пошуку, “гачком” для читача і просто вдалим початком теми, проблеми чи повідомлення.

Фразеологізмом, або фразеологічною одиницею, називається стійке поєднання слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення. Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні. Можливості фразеологізму виходять за рамки мови й сягають кордонів образної логіки [30]. Фразеологічна одиниця не тільки зручна у відтворенні, - вона є частиною асоціативного ряду . У кожної нації є свій набір символів, знаків, зрозумілих кожному без тлумачення. Використовуючи їх, носії мови створюють образи, доступні кожному й водночас стислі. Це має особливе значення в роботі засобів масової комунікації, котрі намагаються подати щонайбільше повідомлень на якомога ширшу аудиторію.

Зручність фразеологізму полягає ще й у тому, що він може змінюватися, а отже використовуватись і звучати по-іншому. Ця властивість є необхідною для сьогоднішнього інформаційного простору, який прагне розмаїття і нових форм.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження даної роботи.

Об'єкт дослідження - періодичні видання як основний вид документа, який призначений для розповсюдження інформації.

Предметом дослідження є фразеологізм в мові періодичних видань.

Мета дослідження передбачає дослідження фразеологізмів у періодичних виданнях.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

всебічно вивчити та проаналізувати наукову літературу з даної теми;

розкрити сутність фразеології як науки;

охарактеризувати значення фразеологізмів в українській мові;

окреслити особливості функціонування ФО;

розглянути класифікацію фразеологізмів;

класифікувати ФО за семантико-граматичним принципом, а також за кількісними характеристиками;

дослідити використання фразеологізмів у заголовках періодичних видань;

дослідити правильне/неправильне вживання фразеологізмів у періодичних виданнях.

зробити висновки на основі виконаної роботи.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано описовий, компонентний і контекстний методи, які дають змогу зосередити увагу на всіх наявних ФО у періодичних виданнях та з'ясувати структуру, значення, функції та роль фразеологізмів у мові ЗМІ; та метод теоретичного аналізу та синтезу наукових спостережень.

Крім того, використано кількісний метод для доведення типовості та значущості досліджуваних фразеологізмів; частоти вживання й продуктивності тієї чи іншої ФО.

Базою дослідження є українські періодичні видання.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у пропонованій роботі цілісно проаналізовано фраземіку періодичних видань; схарактеризовано ключові концепти на рівні фразеологічної вербалізації у мовній картині світу; запропоновано класифікацію способів трансформацій ФО.

Теоретичне значення роботи полягає в удосконаленні теорії класифікації фразеології, зокрема її функціонально-когнітивного аспекту на матеріалі мови ЗМІ, що дає можливість простежити активні процеси у фразеологічній системі, пов'язані з фразеовживанням у конкретних мовленнєвих ситуаціях.

Результати цілісного аналізу мови періодичних видань сприятимуть поглибленню уявлення про національно-мовну картину світу українців, про специфіку етнічної свідомості, а також можуть слугувати базою для вивчення мовної репрезентації особливостей періодичних видань.

Системний підхід до аналізу фразеологічного складника мови періодичних видань може прислужитися в дослідженнях із фразеологічної стилістики.

Практичне значення виконаного дослідження полягає в можливості впровадження результатів роботи у практику вищої школи, зокрема його матеріали можуть знайти застосування у викладанні курсу сучасної української літературної мови (розділи “Лексика і фразеологія” та “Стилістика”). Функціонально-семантична сфера ФО дає змогу оновити змістовий запас фразеологічних словників.

Структура: робота складається зі вступу, двох розділів та висновків.

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення фразеологізмів

1.1 Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження

Кожна мова, українська не виняток, має дуже багату і різноманітну фразеологію. Не існує єдиного тлумачення терміну «фразеологія» та “фразеологізм”. А ті, що існують, можуть суперечити одне одному.

Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну “фразеологія” (гр. phrasis - “вираз , зворот ”, logos - “слово, вчення ”): це

1) розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення;

2) сукупність стійких сполучень слів - фразеологічних одиниць певної мови [44, с. 229].

Але варто сказати, що у різні часи під терміном фразеологія розуміли різне. Слово фразеологія відоме у східнослов'янських мовах ще з 18 ст. М. Яновський в “Новом словотолкователе” так визначив його: “фразеологія - образ мовлення і вживання його за прийнятими правилами якоїсь мови [Див.: - Яновський М. Новый словотолкователь.- СПб, 1806.- ч.ІІІ].

Як ми бачимо, вже тоді у це поняття вкладалося два значення:

Фраза, словесний вираз взагалі.

Словесна конструкція, властива певній мові.

Термін «фразеологія» є багатозначним. В широкому плані він позначає сукупність всіх видів стійких поєднань слів тієї або іншої мови. У більш вужчому сенсі цей термін уживається для позначення лише таких стійких з'єднань слів, які характеризуються певною експресивністю і емоційністю, мають оціночний характер.

У І пол. 19 ст. фразеологією почали називати зовні красиві, пишномовні вислови, що часто приховують бідність змісту. Таке вживання стало типовим для позначення словесних прийомів, властивих літературознавчим напрямкам і громадським угрупуванням певного періоду.

У ІІ пол. 19 ст. у слова фразеологія з'явився новий відтінок. Так починають називати індивідуальні прийоми письменника, його стилістичну манеру.

На кін. 19 - поч. 20 ст. слово фразеологія дістає все більшого вжитку в розумінні зібрання, сукупності образних стійких зворотів мови. Проте відсутність окремої науки про стійкі сполучення, а отже, і більш або менш то...