Курсовая работа "Атрибутивний іменник як компонент складного терміна (на матеріалі підмови електроніки)"

Название:
Атрибутивний іменник як компонент складного терміна (на матеріалі підмови електроніки)
Тип работы:
курсовая работа
Размер:
58,0 K
24
Скачать
Основні підходи до визначення поняття терміна та його характеристик. Провідні способи класифікації термінів. Складні терміни як специфічний прошарок терміносистеми. Основні особливості текстів науково-технічного підстилю у перекладацькому аспекті.

Краткое сожержание материала:

Атрибутивний іменник як компонент складного терміна (на матеріалі підмови електроніки)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Місце та роль атрибутивного іменника у термінологічній системі

1.1 Основні підходи до визначення поняття терміна та його характеристик

1.2 Провідні способи класифікації термінів

1.3 Складні терміни як специфічний прошарок терміносистеми

1.4 Шляхи перекладу складних термінів

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I

РОЗДІЛ II. Підмова електроніки як сфера вживання науково-технічного підстилю

2.1 Статус наукового стилю у системі функціональних стилів

2.2 Особливості текстів науково-технічного підстилю у перекладацькому аспекті

2.3 Диференційні ознаки текстів підмови електроніки

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

SUMMARY

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Наприкінці ХХ століття людство вступило у новий етап науково-технічного прогресу, який названо інформаційною революцією. В умовах кардинальних змін в усіх сферах людської діяльності, пов'язаних із глобальною комп'ютеризацією, значною мірою зросли темпи збагачення словникового складу багатьох мов, зокрема англійської, яка зараз переживає справжній «неологічний бум». Надзвичайно складною роботою для перекладачів є передача змісту наукових статей та правильний набір мовних еквівалентів, компонентами яких також є терміни. Таким чином, актуальність нашої роботи полягає у необхідності лінгвістичного дослідження терміносистем окремих підмов, оскільки у сфері перекладознавста одним з найскладніших завдань є переклад науково-технічних текстів, які включають в себе значну кількість термінів. Попри те, що термінознавство активно досліджується вченими з різних куточків світу, ця тема, до сих пір, залишається недостатньо висвітленою, що й зумовлює актуальність написання цієї роботи.

Об'єктом нашого дослідження є атрибутивний іменник як компонент складного терміну. Предметом дослідження виступають особливості функціонування складних термінів із атрибутивним іменником у підмові електроніки.

Метою даної роботи є аналіз атрибутивних іменників та дослідження їх перекладу, зокрема в текстах з електроніки.

Матеріалом дослідження стали інструкції до електронних приладів (мобільного телефону, мікрохвильової печі, автомобільного ресівера).

Для досягнення поставленої мети нами були визначені такі завдання:

1. дослідження основних понять термінології, детермінізація науково-технічного стилю та його класифікація;

2. пояснення та аналіз способів правильного перекладу термінів, ознайомлення з їх видами;

3. виявлення можливих труднощів перекладу наукових текстів, опис основних засобів передачі значення термінів при перекладі на українську мову.

У роботі представляються точки зору таких лінгвістів і мовознавців, як Л.С.Бархударов, В.І. Карабан, А.Д. Швейцер, Т.А. Воронцова, Васенко Л.А., Дубічинський В.В., Кримець О.М., Р.Г. Піотровський, Е.Ф. Скороходько та інших.

Структурно робота складається зі вступу, розділу I, в якому висвітлюється концепції світових мовознавців щодо термінознавства як окремої науки, змісту поняття «термін», основних класифікацій терміну тощо, розділу II, що включає короткий огляд характеристик науково-технічного тексту, опис особливостей цього стилю, зокрема на прикладі підмови електроніки. Робота також містить висновки до кожного розділу, загальні висновки, резюме англійською мовою та список використаних джерел.

РОЗДІЛ I. Місце та роль атрибутивного іменника у термінологічній системі

У словниковому складі мови термінологічна лексика відіграє значну роль. Нові поняття в науці потребують нових слів. Це супроводжується появою нових термінів. Дослідження термінологічної лексики спирається на визначення терміна. З приводу визначення терміна та вимог до нього в лінгвістів та мовознавців існують різні, нерідко протилежні точки зору. Таким чином ми опишемо головні підходи до визначення терміну [4, с.54].

1.1 Основні підходи до визначення поняття терміна та його характеристик

Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові - (terminus) воно означало «кінець», «кордон», «межу». У середньовіччі набуло вже значення «визначення», «позначення». У старофранцузькій мові знаходять навіть номінацію “terme“ - «слово». В Україні ця назва поширюється вже у XVIII ст.

Термін - це спеціальне слово, яке має дефініцію. Конкретний зміст поняття, визначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки цій дефініції - лаконічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі [13, с.47].

У термінознавстві поки що немає загальноприйнятого визначення поняття «термін», хоча науковці здійснили чимало спроб це зробити. Так, наприклад, у різних сферах «термін» має різні значення:

Термін - це слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо.

Термін (розм.) - це будь-яке слово, будь-який вислів. || Слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.

Термін (у логіці) - це необхідна складова частина судження (суб'єкт і предикат) чи силогізму [19].

Словник української мови подає таке визначеня слова «термін»: Термін - слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху [24, с.88].

О.С. Ахманова (1987: 70) визначає термін як слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене (отримане, запозичене і т.п.) для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів.

В.П. Даниленко (1979: 67) також дотримується точки зору, що «термін - це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття».

Тлумачний словник, в свою чергу, дає таке визначення слова «термін»: Термін (лат. terminus «границя, кінець, межа») - це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань.

Приблизно такі ж визначення термінології бачимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, в словнику Ж. Марузо вона визначається як система термінів, які використовуються для вираження понять, притаманних даній науці.

В основі кожного терміну обов'язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

Характерними ознаками термінів є:

· належність до певної термінологічної системи;

· наявність дефініції (визначення);

· однозначність в межах однієї терміносистеми;

· точність;

· стилістична нейтральність;

· відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;

· відсутність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних

відтінків [6,с.78].

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і відповідно їх потрібно вживати лише в тій формі та в тому значенні, які подано у словниках.

З XVIII ст. активно вживається слово номенклатура (від лат. «nomenklatura» - перелік, список). З часом це слово перетворилося у фактичний дублет термінології. Усе ж потрібно чітко розмежовувати ці поняття. В основі терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви - одиничне. Номенклатурою є серійні назви машин, приладів, верстатів, продукції, що випускається, назви рослин, звірів, найменування організації, підприємств, географічних назв.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. «Уся наука, - за словами І. Свєнціцького, - це систематичне і дотепне окреслення (дефініція) певних явищ - особливою, тій науці належною мовою» [14, с.117]. Загалом серед термінологічної лексики можна виділити: суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову. Кожна з них має свої підсистеми, напр.:

· політичну (democracy - демократія, integration - інтеграція, government - уряд);

· юридичну (legislation - законодавство, appeal - заява, action - позов);

· фінансову (credit - кредит, bank - банк, deposit - депозит);

· військову (bridgehead - плацдарм, revolution - революція, weapon - зброя);

· філософську (dialectics - діалектика, basis - основний принцип, paradox - парадокс);

· біологічну (cell - клітина, raceme - суцвіття, genetics - генетика);

· геологічну (mineral - мінерал, crust - кора, atmosphere - атмосфера);

· лінгвістичну (phoneme - фонема, suffix - суфікс, verb - дієслово);

· літературознавчу (plot - сюжет, char...