Курсовая работа "Антропоцентризм мовлення"

Название:
Антропоцентризм мовлення
Тип работы:
курсовая работа
Размер:
45,5 K
26
Скачать
Дослідження теорії антропоцентризму в когнітивній та комунікативній лінгвістиці. Особливості дискурсів із висловлюваннями відмови в англійській та німецькій мовах. Аналіз заголовків, які сигналізують про антропоцентричну тональність прозових текстів.

Краткое сожержание материала:

1

Антропоцентризм мовлення

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення антропоцентризму

1.1 Суть терміну «антропоцентризм»

1.2 Когнітивна лінгвістика - один з напрямів дослідження мовлення людини

1.3 Комунікативні лінгвістика - напрям, що пов'язаний з антропоцентризмом

Розділ 2. Дослідження антропоцентризму мовлення

2.1 Антропохарактеристики висловлювань відмови

2.2 Антропоцентрична парадигма заголовків прозових текстів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Для сучасного гуманітарного знання, що переживає зміну наукової парадигми, характерне безпосереднє звернення до людини, за якою признається функція основного організуючого начала, що визначає кінцеву зовнішність мови і всіх мовних побудов. Дане положення справ кваліфікується вченими як становлення в науках гуманітарного профілю антропоцентричної парадигми, що повернула людині статус "міри всіх речей" і що повернула її в центр всесвіту. Інтерес до людини спровокував своєрідний підхід до вивчення людського чинника на самих різних ділянках мови і мови, внаслідок чого на стику різних областей гуманітарного профілю виник цілий спектр філологічних дисциплін.

Сучасний стан гуманітарних наук свідчить, таким чином, про високу значущість антропоцентричних досліджень. Проблема глобальна як в сенсі діапазону наукових додатків в рамках перерахованих наук, так і конкретно - у межах будь-якої гуманітарної області. У лінгвістиці тексту дослідження такого профілю орієнтовані на встановлення детермінанти людського чинника, регулюючою конкретну зовнішність породжуваного тексту. Закони його творіння, детерміновані антропоцентричними моментами, можна вважати такими, що визначають для всіх текстових категорій і ознак. Текст володіє зв'язністю, цілісністю, завершеністю, модальністю й іншими категоріальними характеристиками тільки тому, що всі ці явища визначають континуум людського існування, поза яким людина не в змозі осмислити і пізнавати дійсність. Лінгвістика з часів Я. Грімма і В. фон Гумбольдта розглядає мову з антропоцентричних позицій. Мова не тільки засіб спілкування, але і знаряддя думок і відчуттів, і її розгляд як знаряддя думок і відчуттів є "основою справжнього мовного дослідження". З'єднання антропоцентричного підходу в погляді на мову з антропоцентричною установкою в аналізі тексту дозволить, поза сумнівом, поглибити вивчення проблеми людського чинника в лінгвістиці тексту.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Антропоцентризм мовлення».

Об'єкт дослідження - лінгвістичні тексти англійською та німецькою мовою.

Предмет дослідження - антропоцентризм мовлення.

Мета дослідження - розглянути особливості антропоцентризму мовлення в англійській та німецькій мовах.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теорію антропоцентризму в сучасних лінгвістичних дослідженнях;

2) проаналізувати антропохарактеристики висловлювань відмови;

3) дослідити антропоцентричну парадигму заголовків прозових текстів.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення антропоцентризму

1.1 Суть терміну «антропоцентризм»

Антропоцентризм - це мовознавчий напрям, який мовні явища розглядає через призму людського чинника і вивчає мову з метою пізнання її носія - людини.

Людина має вивчатися як система зберігання і переробки інформації, описуватися та пояснюватися в термінах внутрішнього стану людини. Поняття «антропоцентризм» охоплює не тільки витончені заняття людського духу, такі як знання, свідомість, розум, мислення, уява, творчість, розроблення планів, роздуми, символізація, логічний висновок, вирішення проблем, класифікація, співвідношення, фантазування, але і процеси більш природні (сприймання, пригадування, увага, упізнавання, організація моторики). Антропоцентризм пов'язаний зі сприйманням людиною світу. Людина не тільки «засвоює» дійсність, але й активно і цілеспрямовано організовує її для конкретної мети.

В антропоцентризмі розглядаються тільки ті процеси і структури, що властиві людині як homo loquens. На передньому плані знаходяться системний опис і пояснення механізмів людського засвоєння мови та принципи структурування цих механізмів. При цьому виникають такі питання, як репрезентація ментальних механізмів освоєння мови принципів їхнього структурування: як взаємодіють ці механізми? Який їхній внутрішній устрій? І головне питання: чи засновані продукування і сприйняття на тих самих одиницях системи чи в них різні механізми? Крім того: чи протікають у часі процеси, що складають продукування мови паралельно, чи послідовно? Або, чи будується спочатку загальний каркас пропозиції, а лише потім заповнюється лексичним матеріалом? Чи одночасно виконуються процедури, як це відбувається? Які підструктури (синтаксичні, семантичні, концептуальні тощо) фігурують у продукуванні мови і як вони влаштовані? Яка природа процедур регулюючих і структуруючих мовне сприйняття? Яке знання активізується за допомогою цих процедур? Як організована семантична пам'ять? Яка роль цієї пам'яті у сприйнятті й у розумінні мови? [10, 172]

Не можна не відзначити, що в тексті проблема антропоцентризму виглядає набагато більш ускладненою структурою, ніж на якому-небудь іншому мовному рівні. Якщо в граматиці або лексиці достатньо важко або навіть неможливо встановити конкретного творця того або іншого мовного феномена, то текст завжди створення автора, що також є відповідним аспектом людського чинника. Складні взаємини автора з читачем і персонажами заглиблюють антропоцентричну перспективу тексту, розкриваючи для лінгвістів широкі можливості їх тлумачення. Зокрема, в тексті, що відображає динамізм екстралінгвістичної дійсності і множинність точок зору на неї, одна і та ж реальна ситуація представляється з погляду зовнішнього (автор) і внутрішнього (персонаж) інтерпретаторів, що і створює поліфонію оповідання. Просторово-часові характеристики ситуацій в пропозиції пов'язані з центральною позицією. "Я"-суб'єкт виступає точкою відліку, орієнтаційним центром ідентифікації осіб, точок простору, відрізків часу в тексті і забезпечує селекцію необхідних мовних засобів. В зв'язку з цим важливо відмітити, що лінгвістика тексту, по суті, завжди запрограмована на початкову точку аналізу: мовні засоби, що створюють конкретну текстову тканину, яка володіє всіма властивостями тексту.

З цієї причини доцільно вважати, що автор виступає в тексті як мовна особа, тобто маніфестує свою присутність в нім як людини. Він явно і неявно будує оповідання, підкоряючись власному баченню висловлюваного, власним смакам, симпатіям і уявленням, прагнучи впливати на читача, і в той же час, залежавши від нього, автор не може не враховувати смаки, симпатії, політичні, естетичні та інші пристрасті читацької аудиторії. Автор як мовна особа використовує мову, що відображає ціннісні для людини пріоритети. При цьому слід розглядати автора не як абстрактну фігуру, а як конкретну людину, що належить певному соціуму, що виражає ідеали країни і епохи, а також як людини з своїми особливими рисами вдачі, тендерною характеристикою і т.д. [10, 173]

Центральна задача антропоцентризму - опис і пояснення внутрішньої структури і динаміки мовця-слухача. Мовець-слухач розглядається як система переробки інформації, що складається з кінцевого числа самостійних компонентів (модулів) і співвідносить мовну інформацію на різних рівнях.

1.2 Когнітивна лінгвістика - один з напрямів дослідження мовлення людини

На зміну системно-структурній парадигмі (структуралізму), де мова інтерпретувалася як своєрідна суворо організована система, в якій кожне явище має свою цінність залежно від місця в цій системі, і де було проведено чіткі межі між мовною синхронією і діахронією, мовою і мовленням, звуком і фонемою, морфом і морфемою, словом і лексемою, значенням і смислом, висловленням і реченням тощо, прийшла когнітивна лінгвістика, котра розглядає мову не як «систему в самій собі і для самої себе», а у зв'язку з людиною, без якої виникнення й функціонування цієї системи було б неможливим. Як зазначає Дж. Брунер, «революціонери»-когнітивісти прагнуть повернути думку в науки про людину після «довгої холодної зими об'єктивізму» [1, 21].

Таким чином, лінгвістика ніби повернулася назад, до тих парадигм, які розглядали мову як явище суспільне, явище, тісно пов'язане з історією народу, його культурою. Іншими словами, на сучасному етапі відбувається гуманізація мовознавства. Когнітивна лінгвістика виникла в 70-ті роки XX ст. Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition «знання, пізнання», - пізнавальна здатність») - мовознавчий напрям, який функціонування мови...