Контрольная работа "Політичні кризи. Конфліктологія"

Название:
Політичні кризи. Конфліктологія
Тип работы:
контрольная работа
Размер:
686,0 K
44
Скачать
Політична криза - специфічний період існування політичної системи. Вивчення спільних та відмінних рис політичної кризи від інших закономірностей кризових ситуацій. Конфліктологія як наука, що вивчає положення людини у суспільстві, аналіз конфліктів.

Краткое сожержание материала:

План

Вступ

Частина 1. Криза у політичній сфері. Історія та суть терміну «Політична криза»

Частина 2. Політичні кризи в Україні

Частина 3. Конфліктологія як наука, що включає вирішення питань політичної кризи

Висновки

Перелік використаної літератури

політична криза конфлікт

Вступ

Темою даної роботи є політична криза як стан у державі, та конфліктологія як наука, що вивчає положення людини у суспільстві, способи аналізу та попередження конфліктів, а також наука, що дає змогу зрозуміти суть політичної кризи у соціальному аспекті.

Актуальність теми. Україна зараз, як ніколи, потребує глибинного аналізу у всіх її сферах: соціальній, політичній, економічній тощо. Причиною цього стали невизначеність напрямку розвитку, слабко розвинений потенціал, неузгодженість влади та небажання народу активно впливати на стан у країні. Це призвело до того, що Україна перебуває у стані соціально-політичної кризи, коли необхідно знайти способи виходу з кризового положення. Саме для цього вимагається глибинне розуміння сутті поняття «політична криза», чим вона відрізняється від інших криз, тобто знати спільні риси, та такі, що притаманні лише політичній, проаналізувати аспекти виникнення їх у нашій та зарубіжних країнах.

Актуальність теми також яскраво виражена тим, що кризова ситуація в політичній сфері вважається однією з найнебезпечніших порушень, які можуть виникати в суспільстві. Відповідно, це призводить до пониження рівня життя громадян країни. Це пояснюється тим, що криза політична - це криза діалогу між владою на народом, що несе за собою погіршення функцій державної організації: охорону здоров'я, загострення інших конфліктів, а в результаті, порушення економіки, поява соціальних заворушень, переростання кризи у конфлікт між гілками влади, соціальними структурами, неполітичних організацій тощо.

Методологія. В ході дослідження питання політичних криз використовувався, насамперед, історичний метод, що дає змогу за допомогою опису і порівняння аналізувати причини виникнення політичних криз, умови та способи виходу з кризової ситуації. Невід'ємним від історичного є соціологічний метод, який дає змогу зрозуміти реакцію людей на події в країні, а також їх відповідь на неспроможність влади запобігти такому положенню. Петренко О., російський економіст і дослідниця питань взаємозв'язку між економічними та політичними подіями, вважає, що кризи у системі, громадянському суспільстві, необхідно пов'язувати з такими питаннями, як вчення про економічні цикли, синергетикою, що має у своєму інструментарії математичний понятійний апарат, теоріями керованих та зовнішньополітичних криз, а також теорією катастроф західноєвропейських математиків Т.Постона та І. Стюарта, тектологічної теорії російського вченого А.Богданова.

Деякі вчені вказують, що при дослідженні питання політичних криз та причин їх виникнення необхідно застосовувати системний метод, та теорію політичної модернізації. Тобто політична сфера, стикаючись з виникненням кризи, запобігаючи конфліктам, має бути модернізована, систематизована, у крайньому випадку, створенні нові органи влади, тощо. А поряд із синергійним методом важливо використовувати діалектичний, що спроможний дати відповідь на питання чому так склалося, як розвиватися далі - тобто відповіді, що випливають з розвитку країни, як результат розв'язання суперечностей окремих соціальних груп.

Російський дослідник А.Барсамов намагався дати відповідь на питання виникнення політичних криз через марксистські і немарксистські теорій революцій, адже вважав, що передреволюційні стани є різновидами кризи, а багато з причин революцій є, фактично, причинами політичних криз.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом, відповідно до теми, обрана політична криза як специфічний період існування політичної системи. В цей період вона характеризується частковою або повною втратою можливістю ефективно впливати на життя суспільства, що стає причиною виникнення політичних конфліктів. Окремим питанням винесене вивчення конфліктології як науки, що вивчає конфлікти, але у сфері політичній.

Предмет роботи - вивчення спільних та відмінних рис політичної кризи від інших, закономірностей кризових ситуацій, вивчення підходів щодо їх вивчення, систематизації тощо.

Мета роботи. Виходячи з вищевказаного, можна визначити мету роботи. Я намагався пояснити явище політичної кризи як особливого стану і процесу політичної системи. Для цього необхідно було визначити сутність політичної кризи через характеристики кризових явищ, а також деяких їх функцій у процесі розвитку політичної сфери життя суспільства. Також намагався зазначити чому саме політична криза є малодослідженим явищем, проте активно розвивається, має свою типологію, власну специфіку, що вимагають окремих досліджень як залежних від інших сфер суспільного життя кризових явищ.

Частина 1. Криза у політичній сфері. Історія та суть терміну «Політична криза»

Найкраща політика - бути чесним зі своїм народом, адже правда, що проступає крізь туман часу, в кінці кінців викриває всіх, хто прикрашений позолотою, зводячи на ні всі зусилля, що були витрачені ними для обману людей або життя.

Али Апшерони

Політична криза є феноменом, що слабо вивчена у світовій та вітчизняній науці. Проте необхідно відзначити походження терміну «політична криза» перед тим, як мати можливість класифікувати та систематизувати процеси в країні та поза її межами.

Прослідкуємо розвиток політичної думки в обраному аспекті. Насамперед необхідно виділити твори мислителів та політичних діячів марксистського напрямку Ф. Енгельса та В. Леніна. Серед вітчизняних політологів необхідно виділити радянського дослідника В. Овчіннікова, російських вчених А Глухова, В.Барсамова, А. Венгерова, Ю. Яковця. У ході даної роботи також використовувалися теорії соціального філософі А.Тойнбі, англійського історика [2, 9].

Політична криза - явище, притаманне будь-якому політичному устрою, тобто є результатом порушення функціонування політичної системи у деякій країні світу. Дане явище може бути викликане різними факторами. Але спочатку зазначу, яким чином характеризують різні діячі політичної сфери та філософи категорію «політична криза».

Юрій Мацієвський, кандидат політичних наук, багато часу приділив вивченню даного феномена. Він відзначає, що з одного боку, це „особливий стан у розвитку і функціонуванні політичної системи, передусім владних структур”, що виникає внаслідок загострення суперечностей між суб'єктами політичного життя. Тобто він вказує на той факт, що криза є не первинним, а вторинним, похідним явищем від суперечностей і конфліктів [20, 11].

За іншими джерелами криза - «тимчасове призупинення» або припинення функціонування окремих елементів чи інститутів політичної системи. Тут же ми бачимо, що криза - остання фаза розвитку конфлікту, в результаті якого конфлікт може бути подоланий або набути інших форм протікання.

Проте у своїй роботі [16, 20] Мацієвський вказує, що попередньо вказані визначення і розуміння кризи є некоректним. Чому? Гострий конфлікт не криза. Проте зовнішньо вони мають багато спільних рис, але сутнісно все ж відрізняються. З іншої сторони, маємо ситуацію стагнації конфлікту. Сторони не мають бажання або засобів, щоб подолати конфлікт. Складається враження, що виникла ситуативна криза. Проте спеціальна література визначає це явище скоріше як безвихідність, що не має під собою тих самих процесів, що й політична криза, по суті «глухий кут».

Саме по собі явище політичної кризи недостатньо активно вивчалося у світовій та вітчизняній науці, як було зазначено вище. Скоріше дане питання виступало як частина політичних вчень чи теорій. Українські дослідники Б.Андрушків, Н.Кирич та І.Сівчук займалися дослідженням даного питання. Вони зазначили, що згадане поняття використовується майже у всіх сферах суспільного життя, у технічних та гуманітарних науках. Криза характеризує певний перелом у функціонуванні будь-якої системи. Наприклад, радянські вчені вважали цей стан таким, що передує соціальній революції, що є результатом стихійних лих або війни, або виснаження пануючої формації, адже вона не спроможна вирішити поставленні перед нею питання [2, 9, 11].

Питаннями криз у різних галузях наук займається кризовий менеджмент. Але якщо говорити про політичні кризи, парламентські або кризи влади, то можна в такому випадку визначити кризу як загострення конфлікту [11].

Також я розглянув визначення політичної кризи, запропоноване українським науковцем, В. Василенком. Він вважав, що кризові явища пов'язані з розвитком системи у діалектичному взаємозв'язку з функціонуванням системного утворення, що забезпечує цілісність політичної сфери. Тобто він пропонує розглядати політичну кризу як результат невідповідності дій політичної влади з моментальними потребами народну, невирішення їх нагальних проблем.

Необхідно зазначити визначення політичної кризи за «Політичною енциклопедією». Це особливий стан в розвитку й функціонуванні політичної системи суспільства, зокрема його державної влади, що характеризується нестабільністю і розбалансованістю політичних інститутів, зниженням рівня керованості всіма сферами суспільного життя, наростанням соціально-політичної активності мас. Таким чином, повертаючись до думки політолога Ю.Мацієвського, криза розуміється саме як процес, а не стан. Це пояснюється структурою кризових процесів, які складаються зі стадій...