Реферат "Політичні зв’язки з громадськістю"

Название:
Політичні зв’язки з громадськістю
Тип работы:
реферат
Размер:
51,5 K
40
Скачать
Політична система суспільства як система влади. Умови забезпечення ефективного функціонування, розвитку та вдосконалення зв’язків з громадськістю. Способи комунікації в політиці. Сутність і характеристика основних політичних сил в сучасній Україні.

Краткое сожержание материала:

Політичні зв'язки з громадськістю

ВСТУП

Політичні зв'язки з громадськістю -- це процес формування політичної громадської думки та управління нею в інтересах політичної системи або певних її елементів -- держави, партій, громадських об'єднань тощо.

Політична система суспільства -- це система державної, партійної влади, а також влади різноманітних об'єднань. Не ізольована вона і від зовнішнього середовища. Навпаки, у своєму функціонуванні політична система залежить як від безпосереднього потоку інформації, яка надходить із зовнішнього середовища, так і від постійного потоку інформації про власну діяльність і рух.

Світовий політичний досвід засвідчив, що першочерговою умовою ефективного функціонування політичної системи є політичні комунікації та інформація, тому що вона є самоорганізуючою системою, яка реагує і на впливи зовнішнього середовища, і на результати власної поведінки. Фактично політична система перебуває у стані безперервного пошуку, уточнення цілей і завдань, реалізація яких залежить від ефективності комунікацій та інформації.

Зв'язки з громадськістю особливу роль у політиці відіграють тому, що політика -- це усвідомлена діяльність з визначення мети і цілей розвитку суспільства, усіх його сфер, з організації, регулювання, контролю та управління процесами функціонування й розвитку всіх підсистем соціальної системи, соціальних груп і політичних організацій.

Структура політики охоплює: систему соціально-владних відносин; політичну активність, участь і діяльність суб'єктів політики; політичну культуру, традиції, ціннісні орієнтації людей; науково-теоретичні погляди, ідеї, концепції; політико-правові норми та інші складові у їхній нерозривній єдності та взаємодії. Жодна з названих складових політики не може функціонувати без ефективно діючої системи політичних та інших зв'язків з громадськістю.

На сучасному етапі суспільного розвитку, коли на Заході лідирують фінансові, урядові й кризові зв'язки з громадськістю, в країнах СНД на перше місце виходять політичні зв'язки з громадськістю, передусім зв'язки з громадськістю політичної системи та її структурних елементів.

1. Політична система і зв'язки з громадськістю

Політична система суспільства як система влади виконує дуже важливі функції (схема 1).

Схема 1

Виконання кожної з цих функцій потребує чітко налагодженої політичної комунікації та ефективної, достовірної і безперервної інформації, тобто досконалих зв'язків з громадськістю.

Справді, значення інформації та комунікацій для нормального функціонування, стабільності та ефективності політичної системи дуже велике, але не можна недооцінювати інших складових політичного процесу.

Щоб зв'язки з громадськістю забезпечували ефективне функціонування, розвиток та вдосконалення політичної системи, потрібно виконувати такі вимоги:

· інформація має безперервно циркулювати і пронизувати всю політичну систему, кожен її структурний елемент;

· усі гілки і заклади влади завжди повинні бути поінформованими, щоб влада мала можливість інформувати громадськість;

· комунікаційні мережі, інформаційні ланцюги, рух інформації від влади до громадян і навпаки мають бути різноманітними, досконалими та ефективними.

Кожна політична система створює, розгортає власну мережу політичної комунікації відповідно до своїх можливостей і економічного розвитку. Існує пряма залежність ступеня розвитку засобів масової інформації і політичної комунікації від ступеня економічного розвитку. Тому необхідно чітко визначити, якими засобами комунікації поширюється інформація.

Політична система використовує три основних способи комунікації:

Комунікація через засоби масової інформації -- пресу, книги, плакати та електронні засоби (радіо, телебачення, телефонний зв'язок, Інтернет).

Комунікація через громадські організації -- політичні партії, профспілки, творчі спілки, рухи, які виступають проміжною ланкою між закладами, що управляють, і громадськістю, якою управляють.

Комунікація через неформальні контакти, тобто через особисті безпосередні зв'язки. Цей спосіб найчастіше застосовується у примітивних, або традиціоналістських, суспільствах, але досить активно використовується і в розвинених суспільствах, навіть в умовах розквіту засобів масової інформації.

Політична система, на відміну від інших суспільних систем та організацій, наділена правом застосовувати чи погрожувати застосуванням більш або менш легітимного фізичного насильства. Габрієль Алмонд робить висновок: «Це узаконена система, яка пронизує всі «вхідні» і «вихідні» чинники суспільства, надаючи йому особливих якостей та сенсу, забезпечуючи його згуртованість як системи». Тому, на його думку, політична система виконує чотири функції «введення» (людини, соціальної групи, етносу) в політичні стосунки (схема 2).

Схема 2

Виконання названих функцій цілковито залежить від досконалості системи зв'язків з громадськістю. Водночас ці функції наповнюють зв'язки з громадськістю конкретним змістом. Ефективність функціонування політичної системи суспільства зумовлена передусім тим, які політичні сили беруть участь у політичному процесі та які з них відіграють найважливішу, вирішальну роль у формуванні й функціонуванні влади.

2. Сутність і характеристика основних політичних сил в сучасній Україні

Політичні сили -- це політичні організації, рухи, об'єднання, блоки, союзи, що беруть участь у політичному процесі, мають власну програму, в якій повинні бути чітко визначені інтереси соціальної групи, яку представляє та чи інша політична сила, мета й основні завдання, засоби і методи політичної діяльності. зв'язок громадськість політичний сила

Аналізуючи сучасні політичні сили України, можна визначити чотири спрямування:

· національно-радикальне;

· національно-демократичне;

· ліберально-центристське (прагматичне);

· соціал-комуністичне.

До національно-радикального спрямування належать політичні партії та організації, політична діяльність яких ґрунтується на донцовському інтегральному націоналізмі, в основу якого покладено пріоритет прав та інтересів нації над правами та інтересами будь-якої іншої спільноти. Їхнє головне гасло -- «Українська держава і нація понад усе!». До цього спрямування слід віднести:

Всеукраїнське політичне об'єднання «Державна самостійність України» (ДСУ);

Конгрес українських націоналістів (КУН);

Українські консервативні республіканську і національну партії (УКРП і УНКП);

Організацію українських націоналістів (ОУН);

Українську національну асамблею (УНА) та ін.

До національно-демократичного спрямування слід віднести:

Народний рух України (НРУ);

Українську республіканську партію (УРП);

Демократичну партію України (ДПУ);

Християнсько-демократичну партію України (ХДПУ);

Партію зелених України (ПЗУ);

Соціал-демократичну партію України і Соціал-демократичну партію України (об'єднану) (СДПУ і СДПУ(о)).

Усі політичні сили цього спрямування з націонал-радикалами об'єднує єдина мета -- розбудова незалежної Української держави. Однак в основу ідеології націонал-демократичних партій покладено принцип єдності національних і особистих інтересів: «Права і свободи громадян не повинні суперечити правам і свободам народу, нації», -- зазначено у програмних принципах
Демократичної партії України.

Ліберально-центристське (прагматичне) спрямування в політичному спектрі України представляють:

Ліберальна партія України (ЛПУ);

Народно-демократична партія (НДП);

Партія праці України (ППУ);

Українська партія солідарності і соціальної справедливості (УПССС);

Аграрна партія України (АПУ) та ін.

Визнаючи самоцінність незалежної України, ці політичні сили намагаються уникнути суперечок з приводу ставлення до незалежності й зосереджують увагу на проблемах соціально-економічного розвитку, виступають за активне сприяння держави розвиткові виробничого, банківського, торговельного, посередницького бізнесу, за усунення адміністративного диктату державно-бюрократичних структур.

Соціал-комуністичне спрямування включає:

Комуністичну партію України (КПУ);

Соціалістичну партію України (СПУ);

Селянську партію України (СелПУ);

Прогресивну соціалістичну партію України (ПСПУ).

Програмні документи і практична діяльність партій лівого спрямування свідчать про їхню переважну зорієнтованість на пріоритет колективних форм господарювання в економіці, вони намагаються зберегти наступництво у соціально-економічному розвитку України.

Сьогодні в Україні понад 130 політичних партій і рухів (зареєстровано більш як 80), але жодна з них не має достатнього впливу в загальнонаціональному вимірі (схема 3).

Схема 3

Кожне спрямування політичного спектра сучасної України, кожна політична партія організує і забезпечує політичні зв'язки з громадськістю, використовує сучасні канали комунікації, пропонує суспільству різноманітну політичну, соціальну,...