Курсовая работа "Політична система Грузії від розпаду СРСР до наших днів"

Название:
Політична система Грузії від розпаду СРСР до наших днів
Тип работы:
курсовая работа
Размер:
64,7 K
48
Скачать
Стан наукового вивчення політичної системи і політичного режиму Грузії. Дефініції, структура та фундаментальні моделі дослідження політичних систем. Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади.

Краткое сожержание материала:

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні засади вивчення політичної системи і політичного режиму Грузії
  • 1.1 Стан наукового вивчення політичної системи Республіки Грузія
  • 1.2 Дефініції, структура та фундаментальні моделі дослідження політичних систем
  • 1.3 Підходи до вивчення політичного режиму держави
  • Розділ 2. Специфіка політичної системи Грузинської Республіки
  • 2.1 Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади
  • 2.2 Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади
  • 2.3 Особливості недержавних елементів політичної системи
  • Розділ 3. Трансформація та становлення демократичного режиму Грузії як постсоціалістичної держави
  • 3.1 Характерні риси формування грузинської демократії
  • 3.2 Особливості сучасного політичного режиму Республіки Грузія
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Додаток
  • Вступ
  • Процес перебудови в Радянському Союзі почався із здійснення принципу гласності. Здійснення принципу гласності привело до формування політичних груп і організацій, що мали різні політичні цілі та напрямки.
  • Однією із перших політичних організацій в Грузії радянського періоду було «Товариство Іллі Чавчавадзе», засноване в 1987 році. Товариство ставило за мету боротьбу за звільнення Грузії, за демократію і створення капіталістичної економіки. Багато діячів «Суспільства Іллі Чавчавадзе» надалі стали лідерами політичних партій.
  • У 1988-1989 роках на політичну арену вийшли: Партія національної рівноправності, партія Національної незалежності Грузії, Народний фронт Грузії, Товариство Іллі Праведного, Товариство Шота Руставелі, Товариство зелених Грузії та ін. Політичні партії отримали можливість легальної діяльності.
  • Разом з Звіадом Гамсахурдіа і Мерабом Костава на чолі національного руху стояли: Іраклій Шенгелая, Тамар Чхеїдзе, Георгій Чантурія, Іраклій Церетелі, Іраклій Батіашвілі та інші. Головну силу національного руху являло студентство Тбіліського державного університету. Студенти заснували прес-клуб, роботою якого керували: Дато Турашвілі, Пікрія Чихрадзе, Тедо Ісакадзе, Ніколоз Ніколозішвілі, Георгій Маісурадзе та інші. Піднесення національного руху відбувалося і в інших містах Грузії: Кутаїсі, Батумі, Сухумі і т. д.
  • Разом із демократичними перетвореннями в країні, в доповненнях до Конституції містилися цілком неприйнятні пункти, що мали на меті не допустити розвал Радянської імперії. Обговорення доповнень до Конституції набрало загальний характер. Значна частина суспільства вимагала заміни формулювання зазначених пунктів та відновлення права вільного виходу республік зі Радянського Союзу. У формуванні громадської думки в Грузії велику роль зіграв відомий громадський діяч Акакій Бакрадзе.
  • З 4 квітня 1989 року в Тбілісі мітинги протесту перед Будинком Уряду прийняли постійний характер. Мітингувальники вимагали скасування автономії Абхазії. Це була природна реакція на антигрузинські дії абхазьких сепаратистів. У рух протесту включилися різні політичні партії та організації. Однак вимога скасування автономії Абхазії відступила на другий план, так як мітингувальники висунули вимогу відновлення державної незалежності Грузії. Група молоді перед Будинком Уряду оголосила голодування.
  • Радикалізація політичних вимог розпалила обстановку в країні до межі і призвела до різкого загострення протистояння між національним рухом і пануючою владою. Національний рух Грузії став загрозою самому головному досягненню Радянської імперії - її територіальної цілісності. Політичне керівництво Радянського Союзу вирішило вжити рішучих заходів по припиненню національного руху.
  • На світанку 9 квітня 1989 року карателі з усіх боків оточили мітингувальників. Озброєні палицями, відточеними саперними лопатами і отруйним газом, солдати увірвалися на площу перед Будинком Уряду і влаштували нещадну бійню голодуючих мітингувальників, більшість з яких були знесилені від голоду. Жорстокість карателів перевершила всі очікування. За кілька хвилин атакуючі солдати очистили площу від мітингувальників і на ній залишилися лише трупи вбитих, серед них - 16 жінок. Багато поранених врятувалися втечею. Більше 2000 чоловік отримали отруєння газом. Після кривавої розправи в Тбілісі було введено надзвичайний стан.
  • Кривава трагедія 9 квітня всьому світу показала справжнє обличчя радянської системи. Трагічні події 9 квітня 1989 мали переломне значення в політичному житті країни. Вони викликали радикалізацію грузинського суспільства і остаточне падіння авторитету комуністичного керівництва в Грузії.
  • Опозиційні політичні партії утворили Комітет Національного Порятунку, до якого увійшли: Гельсінський Союз (Голова Звіад Гамсахурдіа), Націонал-Демократична партія (Георгій Чантурія), Союз Національного рівноправності (Іраклій Шенгелаіа) і Партія Національної незалежності (Іраклій Церетелі). Найважливішими завданнями Комітету Національного Порятунку були вихід Грузії зі складу Радянського Союзу і відновлення її незалежності, що повинно було здійснитися поетапно.
  • Поетапна боротьба передбачала поступове скасування структур радянської влади засобами мирних демонстрацій протесту (голодування, мітинги, страйки).
  • У березні 1990 року в Тбілісі відбулася Надзвичайна конференція різноманітних політичних партій та організацій Грузії. На конференції був створений Національний Форум, призначений для керівництва національним рухом. В силу різних причин Форум незабаром розпався. Прихильники Звіада Гамсахурдіа утворили нове політичне об'єднання (надалі - блок «Круглий стіл - Вільна Грузія»).
  • В об'єднання увійшли: Гельсінський Союз Грузії, Товариство Іллі Праведного, Товариство Мераба Костава, Союз традиціоналістів, Національний Фронт - Радикальний Союз, Національно-Ліберальний Союз. Політичні партії та організації, що залишилися в Національному Форумі в травні 1990 року під керівництвом Георгія Чантурія та Іраклія Церетелі скликали Національний З'їзд Грузії і прийняли рішення про проведення виборів Національного Конгресу. Вибори відбулися в тому ж, 1990 році. Національний Конгрес висунув вимоги про виведення з Грузії російських окупаційних військ, скасування органів радянської влади і відновлення незалежності Грузії.

Актуальність теми: дослідження політичної системи Грузії від розпаду СРСР до наших днів, як країни, що має багато схожих історичних та політичних моментів із Україною.

Об'єкт дослідження - політична система Грузії.

Основна мета дослідження курсової роботи полягає у комплексному дослідженні політичної системи Грузії.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

грузія політична система

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення політичної системи і політичного режиму Грузії

1.1 Стан наукового вивчення політичної системи Республіки Грузія

Проблема вивчення політичних та суспільних трансформацій має важливе теоретичне та практичне значення для суспільств, що перебувають в процесі змін. Поняття «трансформація» досить часто вживається для позначення тих процесів, що сьогодні відбуваються в колишніх соціалістичних країнах. Цим терміном, як і терміном «модернізація», прагнуть підкреслити неідеологічний характер змін, що відбуваються, але в реальності ці поняття несуть у собі різну базу ідеології. Якщо для одних трансформація - це позитивний процес, який варто всіляко підтримувати, у результаті якого вчорашні країни соціалізму повинні повернутися до числа нормальних, демократичних цивільних суспільств, що ефективно розвиваються. То для інших трансформація - це процес негативний, руйнівний, нав'язаний ззовні, що привів до невідповідності економіки, суспільного порядку і духовних основ цих суспільств.

Минуло чимало часу після розпаду самої радянської системи. Отже, тепер можна спробувати зробити деякі висновки з низки намагань створення на руїнах посткомуністичних країн політично спроможних і економічно розвинутих демократичних держав. До таких належить Грузія.

Процес трансформації політичної системи Грузії відбувався нерівномірно в зв'язку з тим, що тривалий час при владі знаходилися представники комуністичної номенклатури, крім того, ця держава була в складі Радянського Союзу. В останні роки свого існування московська комуністична верхівка заохочувала сепаратистські настрої в автономіях союзних республік, і підтримувала оформлення квазі-державних установ за прямої участі російських військових і спецслужбових кадрів, що протистояли республіканському центру. Саме тому після розпаду СРСР Грузія успадкувала проблеми з внутрішніми автономіями. У 1992-1993 рр. напруга переросла в збройне протистояння. За участі російських найманців і російської зброї в протистоянні Грузія втратила контроль над більшою частиною Абхазії та Південної Осетії, грузинські державні установи на цих територіях були згорнуті, а сепаратистські режими заохочували прийняття громадянами російського громадянства. В свою чергу, така нестабільність не могла не позначитися на ефективності функціонування політичних інститутів в державі.

Протягом періоду незалежності Грузії, в політичній системі країни чітко зафіксувалася президентська форма правління. Це сприяло значному впливу президента на інші гілки влади, що не могло не позначитися на процесі трансформації. Як наслідок, трансформація в Грузія набула гібридних ознак.

Найбільш важливі особливості партійного р...